Чтение онлайн

Мут Анг жартівливо виправдовувався і переконував Тей Ерона у повній безпеці зорельота в порожнечі космічного простору. Прилади не могли помилитися, чотириразова перевірка кожного розрахунку виключала можливість неточності. Поясу астероїдів та метеоритів у зірки не могло бути в зоні сильного променевого тиску.

— Невже ви більш нічого не очікуєте? — обережно поцікавився Карі Рам.

— Неврахована випадковість, звичайно, можлива. Проте великий закон космосу, названий законом усереднення, [1] за нас. Можна бути впевненим, що тут, у цьому порожньому закутку космосу, нічого нового не стрінеться. Ми повернемось трохи назад і увійдемо в пульсацію випробуваним нами напрямом, просто до Сонця, повз Серце Змії… Уже декілька днів, як ми йдемо до Змієносця. Тепер скоро!

— Навіть дивно: нема ні радості, ані відчуття хорошої справи, нічого, що б виправдовувало нашу смерть для Землі на сімсот років, — задумливо сказав Карі. — Так, я знаю — десятки тисяч спостережень, мільйони обчислень, знімків, пам’ятних записів. Нові таємниці матерії розкриються там, на Землі… Але яке незриме й невагоме все це! Зародок майбутнього, і нічого більше!

— Скільки ж боротьби, праці та смертей витерпіло людство, а до нього трильйони поколінь тварин на сліпому шляху історичного розвитку через ось такі зародки майбутнього! — з азартом заперечив Тей Ерон.

— Все так для розуму. А для почуття мені важлива лише людина — єдина розумна сила в космосі, котра може використовувати стихійний розвиток матерії, оволодіти ним. Та ми, люди, такі самотні, безмежно самотні. У нас є безсумнівні докази існування безлічі населених світів, але жодна інша мисляча істота ще не схрестила свого погляду з очима людей Землі! Скільки мрій, казок, книг, пісень, картин в передчутті такої великої події, і вона не збулася! Не здійснилася велика, смілива і світла мрія людства, народжена давним-давно, тільки-но розсіялася релігійна сліпота.

— Сліпота! — втрутився Мут Анг. — А знаєте, як наші недавні предки вже в епоху першого виходу в космос уявляли здійснення цієї великої мрії? Військове зіткнення, звіряче руйнування кораблів, знищення одне одного в першій же зустрічі.

— Немислимо! — гаряче вигукнули Карі Рам і Тей Ерон.

— Наші сучасні письменники не люблять писати про похмурий період кінця капіталізму, — заперечив Мут Анг. — Ви знаєте зі шкільної історії, що наше людство у свій час пройшло досить критичну точку розвитку.

— О так! — підхопив Карі. — Коли вже відкрилася людям могутність оволодіння матерією та космосом, а форми суспільних відносин ще залишилися попередніми і розвиток суспільної свідомості також відстав від успіхів науки.

— Майже точне формулювання. У вас добра пам’ять, Карі! Але скажемо інакше: космічне пізнання і космічна могутність прийшли у протиріччя з примітивною ідеологією власника-індивідуаліста. Здоров’я і майбуття людства кілька років хиталися на терезах долі, поки не перемогло нове і людство в безкласовому суспільстві не об’єдналося в єдину родину… Там, у капіталістичній частині світу, не бачили нових шляхів і розглядали своє суспільство як непорушне і незмінне, передбачивши і в майбутньому неминучість війн і самознищення.

— Як вони могли називати це мріями? — недобре осміхнувся Карі.

— Але вони називали.

— Можливо, критичні точки проходить кожна цивілізація всюди, де формується людство на планетах інших сонць, — повільно сказав Тей Ерон, кидаючи побіжний погляд на верхні циферблати ходових приладів. — Ми знаємо вже дві ненаселені планети з водою, атмосферою, із залишками кисню, де вітри здіймають лише мертві піски і хвилі таких же мертвих морів. Наші кораблі сфотографували…

— Ні, — похитав головою Карі Рам, — не можу повірити, щоб люди, які вже пізнали безмежжя космосу і ту могутність, котру їм несе наука, могли…

— …міркувати, як звірі, котрі щойно оволоділи логікою? Але ж старе суспільство складалося стихійно, без заздалегідь заданої доцільності, котра відрізняє вищі форми суспільства, збудовані людьми. А розум людини, характер її мислення також були ще на первинній стадії прямої чи математичної логіки, що відображала логіку законів розвитку матерії, природи за безпосередніми спостереженнями. Як тільки людство накопичило історичний досвід, пізнало історичний розвиток навколишнього світу, виникла діалектична логіка як вища стадія розвитку мислення. Людина зрозуміла двоякість явищ природи і власного існування. Усвідомила, що, з одного боку, вона, як індивідуальність, дуже мала і миттєва в житті, подібна до краплі в океані чи маленької іскорки, згасаючої на вітрі. А з іншого — неосяжно велика, мов Усесвіт, що охоплений її свідомістю і почуттями в усій безмежності часу і простору.

Командир зорельота замовк і в задумі почав ходити перед своїми помічниками. На їх молоді обличчя лягла тінь суворої зосередженості.

Мут Анг першим порушив запалу тишу.

— У моїй колекції історичних книг-фільмів є одна, дуже характерна для тієї епохи. Цей переклад на сучасну мову зроблений не машиною, а Санією Чен — істориком, що помер в минулому столітті. Прочитаймо її! — Він посміхнувся жадібній цікавості молодих людей і вийшов через двері в коридор носового відсіку.

— Ніколи я не буду справжнім командиром, — зітхнув винувато Тей Ерон, — неможливо знати всього, що знає наш Анг.

— А він при мені казав, що він поганий командир через широкий діапазон своїх інтересів, — відгукнувся Карі, вмощуючись у крісло чергового навігатора.

Тей Ерон здивовано поглянув на товариша. Вони мовчали, і неголосний спів приладів здавався незмінним. Величезний корабель, набравши граничну швидкість, упевнено прямував у бік від вуглецевої зірки у вибраний квадрат, де в щонайглибшій чорноті простору тонули, слабко ряхтячи, далекі галактики — чотири зоряних острови. Вони були на такій віддалі, що світло, яке йшло звідти, безсило вмирало в оці людини — чудовому приладі, для якого достатньо було всього кількох квантів.

Зненацька щось трапилося. На екрані великого локатора спалахнула і заколивалася світляна цятка. Пролунав пронизливий дзвін, від якого в астрольотчиків завмерло дихання.

Тей Ерон, не роздумуючи, дав сигнал загальної тривоги — виклик командира, що наказував усім решта членам екіпажу займати місця аварійного призначення.

Мут Анг увірвався в пост управління і двома стрибками опинився біля пульту. Чорне дзеркало локатора ожило. У ньому, наче в бездонному озері, плавала крихітна кулька світла — кругла, з різкими краями. Вона хиталася вгору і вниз, повільно сповзаючи праворуч. Астрольотчики здивувалися, що роботи, які попереджали зіткнення корабля з метеоритами, бездіяли. Чи означає це, що на екрані не їх відбитий пошуковий промінь, а чужий?!.