Фауст, Гете Иоганн Вольфганг

Фауст

на обложку

Гете Иоганн Вольфганг

Шрифт:

Хор ангелівХристос воскрес!Мир вам, оплутаніЗгубними, лютими,Грішними путами,Мир вам з небес!ФаустЩо за гомін, що за світлий дзвінВід уст відводить чашу ненадпиту?То дзвонів гук; чи не вістує вінДень Великодній змученому світу?Ви, хори, почали уже той втішний спів,Що в воскресіння ніч з уст ангелів бринівПотвердженням Нового Заповіту? Хор жінокМиром пашистимМи полили Його,Саваном чистимМи повили Його;В гріб положилиТіло Його святе…Як же з могилиЗник ти, Христе?Хор ангелівХристос воскрес!Радуйтесь, смирнії,Серцем покірнії,В іспитах вірнії, —Ви спасетесь!ФаустНебесна вість любові й миру,За чим прийшла в оселю сіру?Лети туди, де є лагідні почуття.Я чую вість, але утратив віру.А чудо – віри вкохане дитя.У сфери ті, відкіль той спів лунає,Мені заказано політ;Та рідний був той дзвін мені з малечих літ,І знов мене він до життя вертає.Колись, було, в суботній тишиніНебес цілунок мариться мені,І чудо чується у дзвоні, тайни повнім,І я горю в екстазі молитовнім;І йду, було, у поле, в ліс,У тузі солодко-бентежній,І розливаюсь морем сліз,І світ встає в мені безмежний!Так згадую я час дитячих забавокІ щастя свят весни, свобідне і безкрає,І спогад любий цей мене вже не пускаєЗробить останній, грізний крок.Дзвеніть, бриніть, пісні, ясні, як мрія!Сльоза біжить… О земле, знову твій я! Хор учнівЗемлю покинув Він,Вставши із тліні,Вгору полинув ВінВ слави промінні.Він внебесах ясних,Там Йому стать, радіть;Ми ж на путях земних,Тут нам страждать, терпіть.Ти нас залишив,Вчителю, ми скорбим:Ти нас не втішивЩастям Твоїм!Хор ангелівХристос воскрес,Смертію смерть зборов!Вільний від зла оков,Рад мир увесь!Хто Його чтитимеТим, що чинитиме:Ближніх любитиме,Благо творитиме,Тайну віститиме, —З тим буде Божий Син,З тим буде Він!

За міською брамою

Юрби людей, що вийшли гуляти за місто.

Гурт підмайстрівІз нами хочете? Ходім!Другий гуртТа ні, ми йдем в Стрілецький дім.ПершіА ми до млину водяного.Один підмайстерЯ раджу вам до Доброї Води. ДругийКоли ж негарна там дорога!Другий гуртА ти?ТретійКуди вони, і я туди.ЧетвертийХодім у слободу, там гулянки на диво,Дівчата гарні, і незгірше пиво,І хлопці б'ючі, хоч куди.П'ятийДиви, яка палка натура!Чи втретє засвербіла шкура?Ти не заманиш більш мене туди. НаймичкаНі, ні, пусти, я маю бути в місті.ДругаТа він десь тут, ходім до тих осокорин.ПершаМені нема з того користі,Бо ж горнеться до тебе він,З тобою тільки і танцює…Мене те щастя не хвилює!ДругаТа він там буде не один,Казав, що прийде і блондин. ШколярГлянь, пане-брате! Ну й дівульки!Гайда слідом, підчепим хто яку.Хмільного пива дзбан,Кріпкий тютюн до люлькиТа дівка при боку – оце нам до смаку.Дівчина-городянкаНівроку, хлопці дженджуристі,Та легковажні, просто жах:Де б погулять в пристойнім товаристві —Так ні, побігли по дівках.Другий школяр(до першого)Стривай, ще дві ідуть за нами,Дівчата ладні, чепурні;Одна – моя сусідка саме,І страх до любості мені.Дивись, як ніжками дрібочуть,Напевно, нас догнати хочуть. ПершийНі, пане-брате! Що нам чепурні!Біжім, не даймо зникнуть дичині.Ті рученьки, що в будень працю люблять,В недільний день найкраще приголублять.МіщанинНі, новий бургомістр не радує мене,Як на посаду став, так зразу кирпу гне!А місту з цього мало послуг, —Що день, то гірше справи йдуть,Що час, то збільшується послух,Що раз, то більше з нас деруть. Старець-лірник(співає)Пани кохані, любі пані,Мої рум'яні, пишно вбраніУчуйте голос слізний мій,Запоможіть в нужді гіркій!Нехай недарма буду грати!Блаженний той, хто може дати…Хай ради празника і миПовеселимся між людьми.Другий міщанинЛюблю я над усе в неділю а чи в святоПослухати про війни та бої;В Туреччині, – десь є такі краї, —Народи ріжуться завзято.Стоїш собі із кухлем край вікна,А по ріці човни проходять рівномірно;Так весело святковий день мина,І йдеш додому тихо й мирно. Третій міщанинЕге ж, сусіде, й я за те,Хай б'ються там собі на лихо,Хай світ перевертом іде,Аби у нас було все тихо.Стара баба(до дівчат-городянок)Дівчатонька! Ой любий маків цвіт!У вас не закохатись годі!Бабуся стане вам в пригоді —Чи ворожить, чи вилити пристріт.Дівчина-городянкаНе йди, Агато, до старої відьми,Не станем тут із нею говорить ми;Та, знаєш, в неї в новорічну нічЯ судженого бачила навіч.